НЕСКОРЕНИЙ

В'ячеслав зібрався їхать

В Крим в командировку,

А Світлана запросила

Свого кума Вовку.

Чоловік лише за двір,

Кум уже у хаті.

Зустрічає його Свєта

В тоненькім халаті.

Вмить обійми, поцілунки,

Завертілось діло,

Вже від пристрасті Світлана

Зовсім розімліла.

Пік коханню настає,

Вова роздягнувся,

Та тут хвіртка заскрипіла,

Славік повернувся.

Одягатися звичайно

Часу вже немає,

Кум із хати вибігає,

І хутко тікає.

Чоловік зайшов до хати

Й дружину питає:

- Що це з кумом нашим сталось?

Чи сонце впливає,

Що в "адамовім костюмі"

По селу ганяє?

- То в ставочку він купався,

А із лісу - лось,

Тож до тебе по рушницю

Бігти довелось.

Та без тебе ту рушницю

Не могла я дати,

Бо за таке самоправство

Будеш, ти, кричати.

Прихопив Славко рушницю,

Й Вову доганяти.

Той побачив і ще швидше

П'ятами кивати.

Славко біг швидко за кумом,

Зачепивсь за щось,

Впав і голосно гукає:

- Куме, де ж той лось?!

Володимир вже не може

Слів тих розібрати,

Зупинився і хекаючи

Почав промовляти:

- Так, вдалося нам по-повній

Любощам віддатись,

Але я тобі в полон

Не хочу здаватись!!!