Ми живі!

Я не мертвий,живий,моя мамо

 

Хоч і тіло давно вже в землі,

 

Та душа ще стоїть в барикадах,

 

на майдані стоїть,у вогні.

 

 

 

 

Ні про не жалію,повірте

 

Я робив би знову і знов

 

бо люблю я народ український,

 

хоч його проливається кров.

 

 

 

 

Наші душі не будуть спокійні

 

зак не очолять наш уряд нові.

 

Так,нехай МИ покійні,

 

та у душах народу- ЖИВІ!

 

 

 

Я  у вічність піду патріотом,

 

а ТИ ГНИТИМЕШ тут,на землі

 

ти,що гордо носив ім'я БЕРКУТ.

 

Ти,ще будеш по вуха в гамні.

 

 

 

 

Не дамо ми спокійно вам жити,

 

нехай заживо свовість згризе,

 

ЩОБ не сміли ЛЮДЕЙ більше бити,

 

щоб БОЯЛИСЯ,те,що гряде.

 

 

 

Ти пробач мені,люба дружино,

 

що покинув тебе в самоті,

 

та не міг я,коли Україна

 

палала в пекельнім вогні,

 

 

 

 

Ти пробач мені,моя дочко,

 

що не побачу я твій випускний.

 

Ти,моя маленька патріотко,

 

знай,тебе я безмежно любив.

 

 

 

 

Я любив вас усіх дуже сильно,

 

і любитиму там- У  РАЮ.

 

УКРАЇНО,ТИ станеш ще ВІЛЬНА!

 

Та не я тебе в бій поведу.