Ми живі!
Я не мертвий,живий,моя мамо
Хоч і тіло давно вже в землі,
Та душа ще стоїть в барикадах,
на майдані стоїть,у вогні.
Ні про не жалію,повірте
Я робив би знову і знов
бо люблю я народ український,
хоч його проливається кров.
Наші душі не будуть спокійні
зак не очолять наш уряд нові.
Так,нехай МИ покійні,
та у душах народу- ЖИВІ!
Я у вічність піду патріотом,
а ТИ ГНИТИМЕШ тут,на землі
ти,що гордо носив ім'я БЕРКУТ.
Ти,ще будеш по вуха в гамні.
Не дамо ми спокійно вам жити,
нехай заживо свовість згризе,
ЩОБ не сміли ЛЮДЕЙ більше бити,
щоб БОЯЛИСЯ,те,що гряде.
Ти пробач мені,люба дружино,
що покинув тебе в самоті,
та не міг я,коли Україна
палала в пекельнім вогні,
Ти пробач мені,моя дочко,
що не побачу я твій випускний.
Ти,моя маленька патріотко,
знай,тебе я безмежно любив.
Я любив вас усіх дуже сильно,
і любитиму там- У РАЮ.
УКРАЇНО,ТИ станеш ще ВІЛЬНА!
Та не я тебе в бій поведу.
