Чому у снах своїх щоночі
Чому у снах своїх щоночі
я бачу чорні твої очі?
а ще оту у парку лавку
й ті щирі посмішки вдобавку
Ми йшли тоді у чорну ніч
і говорили віч-на-віч.
Навколо ж було ні душі,
у парку ж ми в самій глуші.
Тих почутів вулкан,їх вивержень
іще тоді їх остудив той літній ливень,
усе закінчилось так мимоволі,
мабуть це був лиш задум долі
Тоді ж бо почуття з вершини
летіли каменем в низини
чому ж ще досі уві снах щоночі
я бачу чорні-чорні твої очі?
