Чому у снах своїх щоночі

Чому у снах своїх щоночі

 

я бачу чорні твої очі?

 

а ще оту у парку лавку

 

й ті щирі посмішки вдобавку

 

 

Ми йшли тоді у чорну ніч

 

і говорили віч-на-віч.

 

Навколо ж було ні душі,

 

у парку ж ми в самій глуші.

 

 

 

Тих почутів вулкан,їх вивержень

 

іще тоді їх остудив той літній ливень,

 

усе закінчилось так мимоволі,

 

мабуть це був лиш задум долі

 

 

Тоді ж бо почуття з вершини

 

летіли каменем в низини

 

чому ж ще досі уві снах  щоночі

 

я бачу чорні-чорні твої очі?