І брешуть, мов закляті вороги
І брешуть, мов закляті вороги,
І соромно дивитись на акторів.
Послухайте, немає в Вас ваги
перед моїм життям профілакторіїв.
І несказанне - хай не прозвучить,
І заздрісне - ніколи не засліпить.
Бажаєте учити? - так учіть,
але мене нічим не підкупити.
Єдине, що захоплює серця,
Єдине, що виношує на сушу,
Єдине, що рятує від кінця
- це те,
коли не лізуть в чужу душу.
© Андрей Колисный
#kolisnyypoetry
Отзывы
Ирина23.11.2017
а хто ж ті кляті вороги?
театру дій яких воні підвласні?
нікчемні духом?
хай їм грець тоді...
а ви ідіть своїм шляхрм.
та не звертаючи на них
ніякої уваги
Колисный Андрей23.11.2017
Іноді, здається, маєшь рацію,
досконало виніс мудрість літ!
Та в театрі відгули овації,
похитнувши твердий моноліт!
Ирина23.11.2017
театр - завжди театр,
бо дія відбувається
на сцені віртуальна...
десь краща,
десь - хоч як...
а в загалі все - гра....
бо ж і життя мов гра...
як та химера дивна...
Жукова Надежда12.05.2018
В своё время девять лет жила в Украине.я язык знаю прекрасно. С радостью окунулась в вашу лирику!
