ЩИРЕ ПРОХАННЯ.

Заховала від Семена

Жінка самогон,

Та не десь там на подвір'ї,

А біля ікон.

Тут безбожник і гульвіса

Не буде шукати,

Тож і буде спокійненько

Пляшечка стояти.

Проминуло так із тиждень,

Може півтора,

І до схованки своєї

Жінка зазира.

Але пляшечки немає,

Десь уже поділась.

Й на Семена тоді Ганна

Дуже розізлилась:

-Як зумів ти тут, паскудо,

Пляшку ту знайти?

І гріха не побоявся

Руку простягти???

-Всі заначки обійшов,

Де могла сховати,

Потім став я на коліна

І почав благати.

Тож напевне так у Бога

Щиро попрохав,

Що Святий мені на пляшку

Пальчиком вказав.