Солдат

Гудуть гармати, йдуть у бій солдати

За своїх рідних, друзів і близьких.

Так важко неньці було відпускати

Та не послухав він, на смерть пішов.

 

Було таких, як він, багато.

Не п'ять і десять - тисячі людей.

Їм захотілося за Батьківщину воювати.

Наш, український дух - пошана всіх людей.

 

Життя своє за нас вони віддали.

Ішовни в бій, сміливо йшли вперед,

А вдома плачуть: мати, сестри, діти,

Так важко серцю без рідних людей.

 

Сказав: "Вернуся, я живим вернуся,

Побачиш скоро очі ти мої".

В неї усмішка на устах з'явилас.ь,

А очі так й залишились сумні.

 

Останній бій. В руках у нього зброя,

Військова форма, пояс і желет.

Згадав слова, що говорив матусі.

Лиш ради неї він тепер солдат.

 

Подумав ще раз він про своїх рідних,

Згадав на мить усе своє життя.

Напевно він тепер лиш усвідомив,

Як, все ж, прекрасно жити в цих краях.

 

Стріляє він в чужинців дуже вправно,

Вже десять, двадцять він убив людей.

І постріл в груди, впав на земню блідий.

"Пробач матусю, що лишив тебе!"