Ейфорія — це гімн самотності

***
Ейфорія — це гімн самотності 
В звукоряді якого тиша 
Загубилася у відносності —
Вирі рими нещирих віршів. 

Відчуваю себе революцією
У щелепах малого міста,
Під римованими полюціями 
Не ховаю ні сенсу ні змісту. 

Особистий портрет Доріана 
У якого крізь груди спокій
Я чужими малюю словами 
Не закінчаться фарби поки. 

Хтивий погляд крізь скло сітківки
На осінню прелюдію ночі 
Немов срібло чутливої плівки — 
Різнобарвними зернами в очі.

І кортить смакувати до ранку 
Той єдиний, звабливий спогад:
Поцілунки і гру в мовчанку.
Між ногами волого. Погляд.

І тремтіння під ковдрою тіла
Як оргазм уві сні, як подих,
Мов паперу відвертість біла —
Ні слідів, ні відбитків. Жодних. 

Саме так, то і є самотність —
Ейфорія від гімну тиші 
І загублених слів відносність 
Серед виру нещирих віршів.
2013.