Без назви

Ми всі йдемо кудись у невідоме,
Незвідане, далеке майбуття,
Завжди воно до чогось нас приводить,
І ми щасливі, в тому є життя.
І подорож ця, може, не буквальна,
І, може, не реальна, нехай так.
Та навіть від думок нам так чудово,
Що ми в думках літаємо, мов птах.
Ми вільні, в тому є найбільше щастя,
Ми щирі, в тому є вся наша суть,
Ми віддані життю і це прекрасно,
І кожна мить для нас як пам'ять, дальній путь.
Ми щирі, віддані, здавалось би, чого ще
Не вистачає нам для повноти сердець?
Людині треба лиш одне -  людина,
Яка в житті все змінить  нанівець.