Тато

Пройшло багато часу, як тебе немає,

Втрачаю я вже сенс свого життя.

Твоє обличчя я навік запам'ятаю

Бо ти для мене сонце в небесах!

 

Ти вже на небі! Я це добре знаю,

Сумую за тобою більше з кожним днем.

Я знаю — не почую більше казку на ніч

І не відчую поцілунок зранку й вдень.

 

Той день запам'ятався мені гарно

І кожну ніч, неначе страшний сон

З'являється мені у снах той страшний ранок

Коли вже ти заснув тим вічним сном

 

Чотири роки майже вже тебе немає,

Та це не правда! Це чиясь брехня!

Не вірю, що тебе вже тут немає!

Допомагаєш ти мені у кожний час!

 

Твій голос не почую я ніколи,

Руки тепло твоєї не згадаю я!

Ти не підтримаєш мене, коли я буду знову -

Благати, що тебе вернули небеса

 

Я більш ніколи не почую ту пораду,

Яка зігріє мене протягом життя.

І не відчую більше я кохання

У тих простих твоїх словах

 

І дивлячись на твоє фото,

Я бачу посмішку твою

Її я точно не забуду.

Її я в серці бережу

 

Не зрозумілі пишучи рядки -

У мене сльози на очах, і ти це знаєш.

І не перечитиму волі я благій,

Змирюсь я — що тебе більше немає!