Ланселот

Я мав можливiсть стати Ланселотом...

Я був спроможнiй стерегти серця,

Але мiй меч, огортаний болотом

Встромився в мене, вбив в менi митця

 

I моя честь, упавши на колiна,

Зломавши стрижень, що мене тримав..

Благала сльозно, немов мала дитина

Про те, щоб душу бiсу не продав!

 

Але так важко, коли вони навколо,

Порочать розум, держачись за душу

Коли безжалiсно стискають в смертне коло

I я не можу здатись, бо я боротись мушу!

 

 

Якщо я здамся, я впаду в безодню,

У темряву, що з'iсть мене живцем

Але я впевен, це буде не сьогоднi

Сьогоднi буду с пiднятим лицем