Дратуєш!

мовчиш знову ти мене дратуєш

я тут сиджу пишу ти мною не керуєш

даруєш

не мені всій погляд чар і думи різнобарвні

когось нового від нудьги рятуєш

і вже начхати всім на посмішки недавні

цінуєш

себе одну і кожну мить як ту зіницю

очима зверху дивишся на всіх

ти не цариця білолиця але сумуєш

ти плюнула мені в криницю

я спраглий але напитись гріх

існує ж

в тій перкрасній вроді скислий сік

тебе не буде тут і там навік

нарік той день усі мої змагання

за танець, розмову швидкоплинну

хвилинну, безцінну і прості вагання

сумуєш

коли немає поряд серіал включи

ми всі ж онлайн подзвони

мовчиш забрала всі книжки й ключі

тепер до тебе не зайду а вони

встають у чергу

ти себе руйнуєш

а хтось вже зверху

просто мовчить

молись йому

він той єдиний, приємний

хто почує

ти дратуєш

і тебе

я не прийму

а хтось нікчемний

загребе