Давно

А ось і чай мене зігрів ізнову

І вже печаль ця взята за основу...

Такий осінній край і зорі мерехтливі

Згадаю той момент, обійми несміливі

Забуду дощ моєї лютої зими

Прибуду знов туди, де були ми

Прийду у сон замученої тьми

 

Світанок.Ранок.Душа вже б'ється.

Обід.Політ фантазій.А може усміхнеться?

А вечір пелехатий пісню дме тужливу,

Про ту нестерпну, зимову зливу

В душі моїй..

Вітре, вій!

Забуду біль моєї лютої зими

Прибуду знов туди де були ми

Прийду у сон засмученої тьми