Кобзареве слово

Нездоланна буря крізь пустелю

Дме, здуваючи куфії с черепів.

Дюни перемішує ідея,

Вкладена у Кобзаревий спів.

Та ідея, незалежна і могутня,

Прокладає степовий чумацький шлях,

Прославляючи козацьку самобутність

У лісах, долинах та річках.

А керманич, наче той Хмельницький:

На коні, зі списом у руках.

Тільки спис до бою не годиться.

Краще він чорнилом по рядках.

Він виписує, закреслює, малює

На холсті країни дивних мрій.

Наче гострий, невблаганний флюгер,

Повертає тільки в бік надій!

Виштовхни баладу з вуст, кріпаче!

Так, щоб губи обпекло вогнем.

Ти сліпий, та очі твої бачать

Тільки правду! Гостру, як багнет!