Первой учительнице
Я не завжди вдягав піджак.
І не завжди вивчав фотони.
І не носив паперу тонни:
Булгаков, Верн, Вольтер, Маршак.
І світ був запросто простим.
Усмішки щирі, не шаблоном.
І рідна школа другим домом
Могла за обрієм рости.
В пору вітрів у голові
Була в житті моїм людина.
Була така одна єдина.
Одна однесенька навік.
Вона мені вказала шлях,
Вона розчистила дорогу,
Щоб я ішов... ішов потроху
До мрій у золотих зірках.
Бо ж перший вчитель - кращий друг!
Його дари завжди безцінні,
Неначе в сірий день осінній
Квітуча яблуня в саду.
