Ворожея
- Багаття, що вирує в оксамиті-
Нічного жаху темний водограй...
Це божевілля! Ми- несамовиті...
Та душі за кохання не картай.
- У темнім колі тіні закружляли
Фантомами моїх нічних страхіть.
Чарівні зілля у руках зів'яли-
Ми стратить душу здатні мимохідь!
Дзвенить роса, долоні пахнуть зіллям...
Я ворожила, щоб прогнати жах...
Тобі приготувала рукоділля,
Щоб одягнув у мене на очах...
Від лиха захищу я оберігом.
І вишию замріяну печаль...
Всі помилки здаються тільки збігом,
Лишити на узбіччі їх не жаль...
-М'яка у тебе, мила,вишиванка...
На серці спокій-гріє оберіг.
Повір мені, що ти - не забаганка.
Слова кохання я Тобі зберіг.
Моя кохана, дивна ворожея,
Вже блідне місяць, вщухнув зорепад,
Твоє бліде обличчя, як лілея,
Смарагди- очі в тисячі карат!
- Іди.Не бійся.Серпанкове сяйво
Тебе сховає від всього лихого..
Я із тобою...А все решта-зайве...
Я Вірю- ми побачимось ізнову...
Я буду роздивлятися в люстерко
Твої шляхи, бо знаю всі стежини.
Бо пам'ятаю смак солодко-терпкий
З твоїх долоней стиглої ожини...
/в соавторстве с Sandro74/
