заблукати так легко, навіть серед знайомого міста

його вулиці - тісто, замішане на небутті

його тихі двори набувають нового змісту

коли в них, наче в прірву, раптово пірнаємо ми

і пливемо одні, оминаючи шумні компанії

наче птахи морські, в'ємо гнізда на самому дні

проростаємо вглиб язиками лози виноградної

зігріваючи теплим вином обвітрені губи тонкі

ми неначе в пітьмі, де лиш сяйво очей має значення

де нічні ліхтарі тінню пишуть вірші на стіні

ми п'ємо, і читаємо в чеках з крамниць передбачення:

"залишайтесь собою. і вірними будьте собі"