В наш час

В наш час, не видно сонця взагалі,

в свої 17 шукаємо дорогу в темноті,

і хто покаже той шлях у світлі дні,

щоб пройтися по свіжоскошеній траві.

 

Ми мріємо, та все це просто безнадійно,

за закритими дверима ми сидимо постійно,

це дивно, адже забули що значить жити,

натомість почали на все жалітися та нити.

 

Замкнутість, депресії і думки про кров,

нам замінили нашу віру, надію та любов,

немов, ми залежні від куска пластмаси,

і свої найкращі дні проводимо у масках.

 

➐ déjà vu