ТАМ, ДЕ ВЕРЕСЕНЬ... (ТАМ, ГДЕ СЕНТЯБРЬ...)

Там, де вересень бродить травами,
гнані зрадою і слізьми,
і чужими словами лукавими,
розійшлися навіки ми.
 
І неначе сумні подорожні,
крок по кроку, улад — невлад
потяглись мої дні порожні
через жовтень у листопад.
 
І немає ні гадки, ні мрії,
і ніхто не гукнув: підожди!
І у сивій грудневій завії
загубилися наші сліди...