З ДИТИНСТВА (ИЗ ДЕТСТВА)

Дзвенить між снами голосок скляний...
            То прилетіла крізь роки синичка
І — дзьобиком у скло: відкрий, відкрий,
            Вже ранок світові являє личко.
Світанок цей — ясне дитинство дня,
            Моє ж дитинство вже за виднокраєм,
Порідшала уже моя рідня.
            Що тут поробиш? Живемо, вмираєм...
В моїм дитинстві пташка за вікном,
            Дзвінка синичка — як краплина казки...
Щасливий щебет... Квітень над селом...
            Обличчя мами... Очі, повні ласки...
Я малювала пташку золоту —
            Мою синичку між вишневим листом
І відчувала: я росту, росту,
            І світ росте, виповнюється змістом.
І виріс світ, і став без берегів,
            У ньому я — краплина і піщинка.
Моя любов у вирі справ і слів
            Летить, як птах, не знаючи спочинку.
І я щаслива тим, що крізь грозу
            І крізь життя бурхливе вічне дійство
В своєму серці трепетно несу
            Мою синичку — родом із дитинства.
 
                                                                          13 червня 2013 року