ГІМН ЕОЛУ І КОХАННЮ
"Повій, вітре, на Вкраїну,
Де покинув я дівчину..."
Народна пісня
Мигтить в очах від нескінченних літер.
Хай йому грець! Гайнути б звідсіля
туди де ген шибайголова - вітер
осінніми рівнинами гуля.
Нехай вже скрізь і холодно і голо,
і журавлів змінило вороння,
та що йому, він мчить лихим монголом,
пришпорюючи знай собі коня.
О, там всього - полів і луків вдосталь,
на південь, далі, у полтавський степ
він прилетить умить незваним гостем
і мабуть ще наробить там халеп.
Йому скажу як в пісні, - по дорозі,
чи може так блукатимеш колись,
чи сам чи з іншим Вестом голомозим
одній дівчИні в ноги поклонись.
Вона проста, у неї очі сірі,
її впізнаєш знаю ти здаля.
Заграй же їй на арфі або лірі
ти мій привіт короткий звідсіля.
А поки вій, отруту полинову
мені неси як істину просту
із тих полів де в небі коршун знову
чатує здобич, любить висоту.
Мигтить в очах від нескінченних літер.
Біжить рядками музика сторічч.
Несе думки шибайголова - вітер
кудись у ніч. В осінню ніч.
Де покинув я дівчину..."
Народна пісня
Мигтить в очах від нескінченних літер.
Хай йому грець! Гайнути б звідсіля
туди де ген шибайголова - вітер
осінніми рівнинами гуля.
Нехай вже скрізь і холодно і голо,
і журавлів змінило вороння,
та що йому, він мчить лихим монголом,
пришпорюючи знай собі коня.
О, там всього - полів і луків вдосталь,
на південь, далі, у полтавський степ
він прилетить умить незваним гостем
і мабуть ще наробить там халеп.
Йому скажу як в пісні, - по дорозі,
чи може так блукатимеш колись,
чи сам чи з іншим Вестом голомозим
одній дівчИні в ноги поклонись.
Вона проста, у неї очі сірі,
її впізнаєш знаю ти здаля.
Заграй же їй на арфі або лірі
ти мій привіт короткий звідсіля.
А поки вій, отруту полинову
мені неси як істину просту
із тих полів де в небі коршун знову
чатує здобич, любить висоту.
Мигтить в очах від нескінченних літер.
Біжить рядками музика сторічч.
Несе думки шибайголова - вітер
кудись у ніч. В осінню ніч.