серед сірих будинків шукаємо дивні деталі
старі вікна з нізвідки, що сховані від очей
вони сняться щоночі, і сни ті всі наче в тумані
наче то є портал, телепорт ірреальних речей

серед буднів шукаємо свята, знаходим спиртне
грієм руки думками й незграбно розлитим чаєм
сміємося так щиро і мовчимо про своє
і щомиті щось невловимо вагоме втрачаємо

тут немає ні моря, в якому би можна втопитись
тут немає ні гір, щоб стрибнути, злетіти увись
тут лиш скелі із бруду та вітер із запахом відчаю
тут лиш ріки нудьги і замерзлі озера сліз

ми вже вивчили все в цьому місті, нам треба тікати
хоч кудись, хоч на трохи. я з тобою! хутчіш, не барись!
всі спонтанні рішення схвалені й чортом і богом
прихопи теплі речі, ми навряд чи вернемось колись