ГРОЗА У МІСТІ (В ГОРОДЕ ГРОЗА)

Гроза у місті.
                       Дощ стіною.
                                               Дощ...
Кипить стіна від хмари до асфальту.
В розколах грому суголосся площ,
І світ відлитий з димчастої смальти.
 
Гроза у місті.
                       Сердиться Перун,
І коні хмар переступають важко...
Сягає гнів його зелених врун
Принишклих парків в м’яті й у ромашках.
 
Спустіло місто.
                       Сповнилось дощем...
Птахи і люди — всі по теплих гніздах.
Відкривши небо скрипковим ключем,
Гроза заграла — впевнено і грізно.
 
Гроза у місті.
                       Напуває світ...
Асфальт не п’є. Він мертвий.
                       Це — навіки.
Та, крапель уриваючи політ,
Живуть на ньому буйнопінні ріки.
 
Гроза у місті!
                       Будемо живі!
Веселка буде! Сонце прийде чисте!
І гляне в небо,
                       у росі й траві
Освячене грозою, світле місто.