Мине...
Теплою парою кави смачної думка-фантазія колом вирує,
У філіжанці моїй порцеляновій знов на натхнення осіннє чатує.
Шок шоколадний і смак карамелі тут на хвилину застигли в імлі.
Ніби туман піднімається вранішній з теплої ще і п'янкої землі.
Вранці крилAми тепла та туману можна змахнути-злечу догори.
Вмить, розганяючи листя осіннє, теплі в повітря здійму кольори...
Шелестом ніжним, мов щічка дитини, листя шепоче : "Все добре..Мине..."
Це мимоволі осінні тумани в зимні обійми приймають мене.
