Мине...

Теплою парою кави смачної думка-фантазія  колом вирує,

У філіжанці моїй порцеляновій знов на натхнення осіннє чатує.

Шок шоколадний і смак карамелі тут на хвилину застигли в імлі.

Ніби туман піднімається  вранішній з теплої ще і п'янкої землі.

Вранці крилAми тепла та туману можна змахнути-злечу догори.

Вмить, розганяючи листя осіннє, теплі в повітря здійму кольори...

Шелестом ніжним, мов щічка дитини,  листя  шепоче : "Все добре..Мине..."

Це мимоволі осінні тумани в зимні обійми приймають мене.