ПРОЛЯГЛЫ СЭРЭД СТЭПУ ДОРОГЫ
Проляглы сэрэд стэпу дорогы,
Аж за обрий в ясну далэчинь.
Там дытынство мое босоногэ,
Дэсь пройшло по роси до колин.
Яворамы у сыньому нэби
Одшумилы над намы лита,
И мэни нэ долынуть до тэбэ,
Полтавщыно моя, золота!
* * *
Пролягли серед степу дороги,
Аж за обрій в ясну далечінь.
Там дитинство моє босоноге,
Десь пройшло по росі до колін.
Яворами у синьому небі
Одшуміли над нами літа.
І мені не долинуть до тебе
Полтавщино моя, золота!
Аж за обрий в ясну далэчинь.
Там дытынство мое босоногэ,
Дэсь пройшло по роси до колин.
Яворамы у сыньому нэби
Одшумилы над намы лита,
И мэни нэ долынуть до тэбэ,
Полтавщыно моя, золота!
* * *
Пролягли серед степу дороги,
Аж за обрій в ясну далечінь.
Там дитинство моє босоноге,
Десь пройшло по росі до колін.
Яворами у синьому небі
Одшуміли над нами літа.
І мені не долинуть до тебе
Полтавщино моя, золота!