Хотіла б я у смерековий гай

Хотіла б я у смерековий гай,
Де спокій, тиша, де пташок співанки.
Де застеляє хмари небокрай,
Де сонечко встає щоранку.
Там відпочинок для душі,
Там хочеться лягти й спочити.
А як пройдуть в гаю дощі,
То сонце серце починає гріти.
Там дух весняний над усім панує,
Там вітер заспокоює людей,
Там погляд наш пейзаж милує,
Природа захищає від сумних вістей.
Хотіла б я у смерековий гай,
Де чути сміх людей щасливих,
Де вузька стежка веде в рай,
У світ закоханих й мрійливих.