Таємниця

Коли світить лише серце у пітьмі минулих днів,
Коли хочеться замерти від отих страшенних снів,
Коли сльози із дощами ллють з очей рвучким струмком,
Коли щось чекать роками й гинути від перевтом,
Коли вітер б’є в обличчя, коли давно вже морозець,
Коли міняти треба звички, дивитися у себе, а не на взірець,
Коли думать серед люду про те, що йти ще треба далі,
А вони збивають в груду всі думки народу сталі,
Коли хочеться ще жити, коли вмирати – це не вихід,
Коли душа не хоче гнити, коли подобаються співи пташок тихі,
Коли ще хочеться пожити літом, але вже пізно думати про це,
Коли ще хочеться вбиратись квітом, та вже сумне твоє лице…
Коли ще хочеться, ще мріється, та вже не можеш:
Це обезсилення душі тебе перемагає –
Ти вже нічим собі не допоможеш!
Та тихо! Це тільки ти і осінь знає!..