Ві́дчай
Цей ґречний пан в сорочці від «Armani»
Веде в готель ледве знайому пані.
У них в очах - розпродаж самоти,
І жодної пристойної мети.
Вони не вірять в клятви і святині,
Любов для них - лиш попіл у каміні.
Лиши́вся тільки цей готельний блюз,
Цинічний розрахунок, тіл союз.
Він п’є коньяк і криє серце кригою,
Вона себе вважає просто книгою,
Яку ніхто не хоче дочитати.
Їй так набридло в хтиві ігри грати.
Вона знімає сукню, мов обло́гу,
Скидає він сорочку на підлогу.
Ховають ві́дчай у чужих обіймах,
Немов актори у дешевих фільмах.
