Зачекай
Коле́сам епох обертатись несила -
З іржею у змові свій рух зупиняють.
Машина історії просить мастила,
Їй ллють мазут кро́ві. Коле́са співають:
Ржа
їсть
Нас!
Скрип
крізь
Час!
Перш, ніж зупинитися, потяг заледве повзе,
На брухт розпадається час, ну а потім - на прах.
Десь крик: «Уперед!», але по́ршень старий не везе́
Ніку́ди. Кінцева. Приїхали. Станція "Крах".
Ржа
їсть
Нас!
Скрип
крізь
Час!
Але зачекай! Крізь цей гуркіт, крізь на́кип і шлак,
Рясна пробивається в світ нескорима трава.
Іржа - це не вирок. Іржа - це всього лише знак:
Залізо помре. А природа? Природа жива…
