Душа болить та серце вже не плаче

Душа болить  та  серце вже не плаче,
Я горда і  байдужа в самоті своїй,
Беззахисна,слабка  та змучена,
Без бажань тілесних,легкокрилих мрій.

Мов квітка,стоптана при дорозі,
Лежу прикута до землі,
Піднятися  не в  силі,піднятися не в  змозі
І наді  мною  в  небі поплачуть 
Білі  журавлі.

А ти проо мене  навіть не згадаєш,
Не посумуєш по мені.
Знеболить рани сивий  ранок,
У височінь покличуть журавлі.

І я  злечу до них,згадаю волю,щастя,
Не буду пам"ятати слів твоїх,
Від минулого собі нічого не залишу-
Прощай-бувай,
У серці біль затих.