Знічев'я

Вітер віє, вітер віє,

Дощ по склу неспинно б’є.

Хтось про щось тихенько мріє,

Хтось — вино знічев'я п’є.

Слово в слово, знову й знову,

Шепіт крапель за вікном.

Тче розмову, тче шовкову

Дощ над містом. Вабить сном.

Світло гасне, тихо гасне,

Повертає до життя

Безталанне та невчасне

Наше спільне почуття.

Час іде, час нас не жде,

Тиша рветься, як струна.

Де ти, мила? Де ти? Де?

А у відповідь - луна.

Круг за кругом, все по колу,

Ходить пам’ять вже добу.

Кволу, тиху, босу, голу

Кличе нам за стіл журбу.

Б’ється в шибку, знову б’ється,

Вітер - вкотре за своє.

Хтось ридає, хтось сміється,

Хтось вино знічев'я п’є.

Отзывы

Дякую за красну мову...

Очень проникновенно передано чувство томления без любимой Люблю читать ваши стихи!!