СІЧЕНЬ СІЧЕ ВІТРАМИ... (ЯНВАРЬ ВЕТРАМИ РЕЖЕТ...)

 
***
Січень січе вітрами,
            Лютий лютує люто,
Б’є  у віконні рами
            Віхола зло й розкуто,
По всьому світу свище,
            Крутить і замітає…
В дні такі сонце нижче,
            В дні такі пізно світає.
Світ ніби світиться снігом,
            Дніє, а наче  й не дніє.
В русі, в стремлінні, у бігу
            Тільки хурделиці-змії.
В білім примарному світлі
            Обрій, близький і холодний.
Тонуть багрянцем розквітлі
            Ранки у сніжній безодні.
Та під снігом, як в скриньці,
            Сховано скалки сонця –
Там від весни гостинці,
            Пролісків сині гронця,
Там оченята фіалок
            Сплять ще, пелюстки - як вії…
Їм ще ждати чимало
            Під колискову завії,
Їм назбирати треба
            Сили в ніжних стебельцях,
Щоб під весняним небом
            Сонцю відкрити серце.