Скількись там відтінків сірого...

Сірий день, як солдатська шинеля

Ще із давньої тої війни:

В них вертали додому сини…

Вітряки час, як житечко, мелють…

Сірий день – ні жаринки від сонця,

А воно мов забуло про сміх.

Світ завмер, причаївся, застиг

У хрусткій крижаній оболонці.

Сірий день… Мовчазний, пелехатий…

Довго ще? Скільки тої зими!

Звились зміями сиві дими,

Розповзлися від хати до хати.

Пережити. Діждати. Не згаснуть -

Ще пташат годувати з руки!

Мелють дні, наче сни, вітряки.

А весна… Просто збудеться – вчасно.

08.01.2026

Отзывы

Чудово написано! Кожний рядок бринить, наче струна. Дякую.