Ми в нашому ге́тто для щастя чужі
Ми в нашому ге́тто для щастя чужі,
Тут кожен паркан підпирає невдаха.
Але я малюю на склі вітражі,
Надія тремтить — як налякана птаха.
Ми вийдемо в ніч, де стріляють і п'ють,
Де янголи в кепках сидять на карнизах.
Тут в "ду́рня" зарплату й життя програю́ть,
І навіть в раю нам відмовлять у візах.
Крізь битий асфальт, крізь мазут і полин,
Любов проростає, тендітна і гостра.
Я в цьо́му районі такий не один,
Хоч ми і закинуті тут, як на острів.
Ні В Біблії наших щоденних зайнять
Нема, ні в Корані, ні в Ведах, ні в Торі.
На небі зірки́ так шалено блищать -
Мов очі колекторів та кредиторів.
Коли я помру під пісні́ підворіть,
І чорт забере мою втомлені ду́шу, —
Нехай та душа́ над районом згорить,
У небо хоч так полетіти я мушу.
Тут дні із бетону. Повітря - це пил,
Тут дують печальні вітри́ у вітри́ла.
Бог нам не дає ані прав, ані сил,
Він по́тай щодня нам підкле́ює кри́ла.
Отзывы
*TaKotoroyNet*21.02.2026
Гарний вірш, а остання строфа - просто неперевершена, справді
