а ти все ще ходиш чужими вулицями напівроздягнена
обмотуючи майже все обличчя шарфом схожим на райдугу.
записуєш в старий блокнот ночами свої досягнення
як ти цілий день про мене майже не згадуєш.

а ти все ще читаєш в метро українські сучасні книжки
про любов і про смерть. та здебільшого все ж про любов.
і ночами з тобою говорять лише власні сонні думки
а в губи тебе цілує тільки неякісний алкоголь.

а ти все ще віриш прогнозам погоди на першому національному
як вірила мені колись. хоча причини для цього й  не мала.
і ти знову кричиш мені в спину «йди геть, я тебе не чекатиму»
і чекаєш мене.
як завжди
мене
чекала.