Саме час...

Зазирнути бажаннями глибоко–глибоко в очі.
Чи то просто, собі навпаки, прозаїчно піти.
Це – єдине постійно–невпевнене надто жіноче…
неодмінно–мінливе…незмінно–хитке… як світи…
Обійняти собою…торкатись цілунком із рими.
Чи, сховавшись за віями, двері в собі зачинить.
Помирати під поглядом… 
довгим…
гарячим…
нестримним
тимчасово–залатану спалахом вічність…
чи мить…
Затулити від себе весь всесвіт твоїми плечима.
Чи раптово, під туш*, по підлозі – ключів лейтмотив.

…Саме час замінити в собі цю невпевненість чимось.
Саме час.
Саме так.
Тільки… – жодної з альтернатив…



* - ТУШ. Невелика музична п’єса, що виконується як урочисте привітання під час вшанування, вручення нагород і т. ін.