Нахіба́?
Аудиозапись
Я дивився «Титанік» у сто вісімна́дцятий раз,
Я Шекспіра читав при свіча́х – атмосфе́рніше що́би.
"I Will Always Love You" слухав аж до вушної хвороби,
Ренесансу поло́тна мене зануря́ли в екстаз.
А коли полюбив - як отрути відпив,
Лиш на ґанку сидів, й голосив цей мотив:
Нахіба́ мені кохання?
Це ж не сенс для існування.
Це лиш вигадка поетів,
Примха й витівка естетів.
Нахіба́ мені кохання?
Ось розумне запитання.
Раз без нього в серці спокій,
Чом душа в журбі глибокій?
Я ходив у кіно на останні ряди із тобою,
Цілуватись кортіло тобі, я ж слідив за сюжетом.
В караоке співали пісні́ про розлуку дуетом,
І вино купував, як елітна машина ціною.
Розійшлися. Тверджу́: «Сам собі догоджу́»,
На корта́х я сиджу́, і вже тиждень нуджу́:
Нахіба́ мені кохання?
Це ж не сенс для існування.
Це лиш вигадка поетів,
Примха й витівка естетів.
Нахіба́ мені кохання?
Ось розумне запитання.
Раз без нього в серці спокій,
Чом душа в журбі глибокій?
