Оркестр
Бубнів густим басом зану́дний тромбон: «Бон! Бон!»,
Із ним сперечатися стала труба: «Хіба?».
Покійник в труні дивився свій вічний сон,
Шопена заграли музи́ки. Така журба!
Ховали очільника партії «Рідний край»,
Він був депутатом, і важив як добрий кнур.
З трибуни сам мер промову кричав – шахрай,
Нагнали бюджетників, й інших продажних шкур.
А що оркестранти? На ста́вці вони усі.
Сказали заграти Шопена, ось вам Шопен!
Валторна фальшиво буркнула ноту «сі»,
І вітер тріпав байду́же шматки знамен.
А юна дружина того, що в труні, кнура́
Уже загравала з якимось молодиком.
І брякнув фагот недоречне, гучне: «Ура!»,
А піп у кущах сам себе частува́в вино́м.
