Я так і залишусь недоцілована

Я так і залишусь недоцілована,
Не обігріта ніжністю, теплом.
Тобою, карооким, зачарована,
Мов казкою, мов незабутнім сном.
Прощай, не мій, чужий, давно позичений,
Вручаю іншій гру твоїх долонь.
Твій образ я шукаю між обличчями,
А чую тільки тихе «охолонь».
Прости мене, закохану і втомлену
За втрачену і зраджену весну.
За день, коли з тобою познайомились,
Який невдовзі тихо проклену.
Я долею до болю розчарована
Не у твоїх обіймах, а зими,
Бо замки із повітря вщент зруйновані,
Які в уяві малювали ми.
Душа щемить спустошена й розгублена ,
Повторює святе твоє ім’я.
Я ж так і залишуся недолюблена ,
Така далека й більше не твоя…