Він просто сон

Він просто сон, красивий давній сон,
Момент, котрий полинув у минуле.
Він ворог, що взяв серце у полон,
А я це надто болісно відчула.
Його забути треба назавжди,
Та пам'ять береже мій кожний спогад.
Але давно вже спалені мости,
Вперед веде життя мого дорога.
І не плекаю марних я надій,
Не озираюсь, дива не чекаю.
Бо попіл щастя і забутих мрій,
Мабуть, по світі з вітром десь літає.
Гарячі сльози висохли нічні,
Та важко все забути і простити.
І серце розривається в мені,
Як чую голос рідний і відкритий.
Не попрошу вже в Бога вороття,
Бо вчить нас досвід із гірких реалій.
Вперед я лину у своє життя,
Немов у морі човен- далі й далі…
Він просто сон, красивий давній сон,
Момент, котрий полинув у минуле.
Чому ж душа пішла в його полон?
Чому його я досі не забула?..