Як гордість сама
Аудиозапись
Час вихоплює мармизи сумні
З-поміж вбитих та покинутих мрій.
Ти питаєш: «Чом би, дідько, і ні?!?»,
Та пірнаєш у стрімкий вир подій.
Ти ідеш – струнка, як гордість сама,
Ти звучиш – лунка́, мов сто голосів.
За тобою я бреду крадькома,
Бо від нездійсненних снів знавіснів.
Я зустрів тебе під час холодів,
Я любив тебе, бо поруч була.
Дві душі сплели в ланцюг із гріхів,
І тертям ми зігрівали тіла.
Може, крила відростуть на спині́,
Чи копита й куций хвіст, не дай Бог.
Ти сказала: «Чом би, дідько, і ні?!?»,
Й ми пірнули в ніч кохання удвох.
* ілюстрацію згенеровано нейромережею.
