її очей блакитний спокій, волосся кольором руде.

Вродлива дівчина – мистецтво.
Щоб погляд пристрасті палав,
Потрібно їй вручити серце,
Із нею не ловити гав.
 
Вона – як птаха та крилата,
Котра летіти хоче в даль,
Але не здатна ще літати,
На щастя, може, чи на жаль.
 
Її очей блакитний спокій,
Волосся кольором руде,
Бажання, прагнення, пороки –
Це по життю її веде!
 
Таких немає, може будуть,
Але до неї – не було!
Багато що говорять люди,
А я віддам своє крило.
 
Без жалю й смутку їй віддам
Усе, що маю, чим багатий.
Збудую Афродіті храм,
Зі щирих вчинків без оплати.
 
І знаю сам, що так загину,
Проте для неї все зроблю.
Не поясню я цю дівчину,
Хоч душу їй віддам свою.