НЕ ВМІЮ Я НІЧОГО І НЕ ЗНАЮ
Ніхто не зрозуміє мОїх дум,
Бо я їх сам ніяк не зрозумію.
Все менше знаю, мало що умію,
А в безнадії думаю і мрію,
Що мо колись і просвітліша ум.
А як не просвітліша, то й не треба
Чекати дива -- дум не обійдеш,
І не сховаєш в тисячі одеж.
Автор: Владислав Красса
ПАРОДИЯ
В житті не все вирішує життя,
Мене ти, друже, мабуть зрозумієш,
Якщо життю, ти, навіть – не радієш,
У безнадії – ні про що не мрієш,
Які ж в тебе таємні почуття?
Ти хочеш їсти, мати дах і спати,
Ховаючись у тисячах одеж,
А хтось на тебе буде працювати?
Щоби тобі – життя достойне мати?
Твій вінегрет у голові – не має меж.
Все менше знаєш, мало що ти вмієш,
І прагнеш, тільки-но, на Божий Дар?
Моїй пораді, мабуть, не зрадієш,
Бо, іншого – нічого і не вмієш:-
Бери і вчи школярський свій Буквар.
