Що напишеш, мила

Цей химерний всесвіт фантасмагорій

Здатен хутко психіку розхитати.

Втрапив я в одну із твоїх історій,

Як ото в халепу п’яні вар'яти.

Ти мене вписала в свої романи,

Як Аґата Крісті, чи Мері Шеллі.

Мою душу з білої порцеляни

Заточила в книзі, мов в підземеллі.

Чуєш, грає ліра, чи, може, лютня?

Ніжно гладить струни богиня драми.

Тож не варто думати про майбутнє,

Що напишеш, мила, те й буде з нами.

Мов у ліжко, в речення спільно ляжем,

Поруч - в одній фразі - як квіти в вазі.

Якщо хочеш, стану я персонажем,

Але можу й "му́зом", май на увазі.