Ода сходам

Я цими сходами спускаюсь в темний час,

Ще вдосвіта, допоки сплять сусіди.

Хоч все одно повзуть плітки про нас -

Гадючі ті слова віщують біди.

 

Увечері я знову буду тут,

Карбуючи по сходах твердо кроки.

У всіх пліток не вистачить отрут,

Щоб від обурень спалахнули щоки.

 

Злих поглядів чужих важенний хрест

З плечей злітає від твоєї вроди.

Той п’ятий поверх - наче Еверест,

І до вершини я рахую сходи:

 

Один, два, три, чотири, п’ять, шість, сім:

Уже біжу, лечу, згубивши спокій!

І все втрачає сенс, хіба окрім

Цих сходів. Я без них в журбі глибокій.