Небом знову ширяє злива

Небом знову ширя́є злива -

Буде гуркіт, та поки тихо.

Я закоханий, ти вродлива,

Хіба може трапитись лихо?

 

Неминучий закон природи –

Краплі з неба та блискавиця.

І у нас не питає згоди

Місто - сіре, немов гробниця.

 

Місто сіре, ти – в білій блузі,

У шампанському бульби сріблясті.

І повітря тремтить в напрузі -

Чи від блискавки, чи від страсті.

 

Ці зелені очі – очиська!

Ці вуста – наче стиглі вишні!

А над нами чатують збли́зька

Грози – люті та вогнедишні.