С. Р. (Спочивай з миром)
Душі́-голу́бці стало тісно у кімнаті,
Душа пірнула у прочинену кватирку.
А тіло залиши́лося в палаті,
Втомилось тіло везти душу-пасажирку.
Душа летіла над холодним, сірим містом,
Манили душу мерехтливі срібні зорі.
Її історію писав Євангелістом
Жорстокий час відпущеної долі.
Поставив крапку Бог в життєписі земному,
І душу в рай повів – прозору й невагому.