Вознесіння
Аудиозапись
Забувається те, що хотів пам'ятати,
Пам’ятається те, що жадаєш забути.
Так трапляється – пам’ять нас садить за ґрати,
Ну а іноді спогади - це парашути -
Не дають нам розбитись, впавши в безодню,
Розучившись ширяти у небі ясному.
Та трапляється – пам’ять нам душу самотню
Вкусить, наче гадюка, й спричинить судому.
Розверзалась жахлива небес пащека,
В ґрунт вростала пам’ять - немов коріння.
І ми бачили чітко з власного пекла,
Як у інших проходило вознесіння.
Не відчути нам небес невагомість,
Бо занадто прагнемо ми контролю.
У раю нам мусять стерти свідомість,
Ми по вінця повні кохання й болю.
