Зоряно

Тут нас настигла ночівля, ми

Змахнули сонливості хміль.

Вересень бродить покрівлями,

Вдягнувши солом’яний бриль.

 

Тиша розбита розмовами -

Жартами геть про усе.

Вітер нічними дібровами

Осінь зухвалу несе.

 

Людям співа колисанку

Темрява – ненька химер.

Час зупинився на ґанку –

Перш, ніж постукать, завмер.

 

Небо півмісяцем зорано,

В серці буяння страстей.

Зоряно! Боже, як зоряно!

Наче в останню з ночей.