Така вже ти
Така вже ти – до біса особлива,
Тебе не змиє із душі осіння злива,
Не замете снігами взимку ві́хола,
Чи світ здурів, чи ти із глузду з’їхала?
А може – те і інше, та й по всьому!
Іду до тебе – як з полону йдуть додому.
Лечу до тебе крізь роки поневірянь,
Несу богам кохання щедру дань.
Така вже ти – небесна і земна,
Я всі забув обличчя й імена.
В душі натхненно бережу лиш твій анфас,
Вино кохання п’є з долонь твоїх Пегас.
Мене виводиш диво-зіркою з пітьми.
Така вже ти! Такий вже я! Такі вже ми.