Одній лиш Вам
«Ви ж будете ще жить —
Пектись в моєму слові …»
(М. Вінграновський)
Коли зіллю́ться всі на світі барви
У чорне місиво проклять та молито́в,
Можливо, знову прийдете в той бар Ви,
Де ми зустрілися, моя п’янка любов.
Де ми вуста, мов ві́рші, римували,
Де нам було так затишно удвох,
Де ми вино та «Цезар» замовляли,
Й слова перебирали, мов горох.
І серед слів знаходили перлини,
А часом нам траплявся й діамант.
А що лишилось? Почуття провини,
Що нависає, мов сумний гігант.
Крізь час і простір линуть ритми почуттів,
На серці ран нема, воно саме – як рана.
Та Ви зостанетесь у сотні тисяч слів
Моїх, присвячених одній лиш Вам, кохана.
